Листом ДПА України від 14 грудня 2009 р. №27752/7/15-0717 Державна податкова адміністрація України, з врахуванням того, що профспілкові організації ряду підприємств та установ, посилаючись на те, що вони є неприбутковими організаціями, скаржаться на вимоги органів державної податкової служби щодо необхідності сплати ними комунального податку та подання відповідної звітності повідомляє наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.06.91 № 1251-XII "Про систему оподаткування", зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 1251), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно зі статтею 15 Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки об’єктом оподаткування для комунального податку є річний фонд оплати праці штатних працівників профспілкової організації, а не показники її фінансово-господарської діяльності, така організація (за наявності об’єкта оподаткування) є платником комунального податку на загальних підставах, якщо інше не передбачено рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 24 статті 26 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", зі змінами та доповненнями (далі — Закон N 280), встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить запровадження місцевих податків, зборів і розмірів ставок у межах, визначених законом.

Згідно зі статтею 73 Закону № 280 акти ради, прийняті у межах наданих повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території.

Водночас ст. 18 Декрету органам місцевого самоврядування надано право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від сплати певні категорії платників.