11 травня в Костянтинівській ОДПІ Першим заступником начальника інспекції Ольгою Сосновською проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія». Тема «гарячої лінії»: Податки з громадян. Електрона податкова звітність. В ході сеансу надійшли запитання щодо податку на землю, податку на прибуток громадян, податкового кредиту та ін. На всі питання громадян надані вичерпні відповіді. Пропонуємо до вашої уваги відповіді на окремі питання, які надійшли під час проведення цього заходу.

 Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Земельний кодекс), визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки – договором оренди землі. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Згідно Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 03.03.2009 р. № 1066-VI право власності на приватні земельні ділянки посвідчує не лише державний акт. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження землі у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, а також свідоцтвом про право на спадщину. Отже, документом, що посвідчує право власності на земельні ділянки приватної власності, може бути як державний акт, так і цивільно-правова угода щодо відчуження землі й свідоцтво про право на спадщину.

Земельний податок, згідно із Законом України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII – це обов'язковий платіж, який справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Під земельною ділянкою слід розуміти частину земної поверхні із встановленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України). Платниками земельного податку є власники землі та землекористувачі. Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками. А щодо права постійного користування, то під ним розуміють право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без визначення строку користування (ст. 92 Земельного кодексу України). Суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи, територіальні громади і держава (ст. 80 Земельного кодексу України). Таке право виникає на підставі договору купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, інших цивільно-правових угод, безоплатної передачі та приватизації (тільки громадянами), внесення до статутного фонду (тільки юридичними особами), прийняття у спадщину тощо. Таким чином, у ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Тому й не дивно, що використання землі в нашій країні є платним (ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України № 2535). Плата за землю справляється як земельний податок (сплачують власники землі і землекористувачі) або орендна плата (сплачують орендарі).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ „Про плату за землю” із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2535-ХІІ) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Статтею 12 Закону № 2535-ХІІ встановлені пільги лише щодо сплати земельного податку. Стосовно сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності, то відповідно до ст. 21 Закону України від 06.10.98 № 161-ХІV „Про оренду землі” (із змінами та доповненнями) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону № 2535-ХІІ).

 Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.07.92р. №2535-XII «Про плату за землю» (далі – Закон) підставою для орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону). Згідно зі ст. 14 Закону платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, складається платниками на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договору на оренду землі, відповідно до вимог Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 25.12.1998р. №2073р. та постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”. До податкової декларації за новоукладеними договорами необхідно подати додаток 1 "Відомості із договору оренди землі” та копію договору оренди.