Шановні колеги!

На останньому засіданні Ради Регіонів Президент України Віктор Федорович Янукович знову чітко заявив про неприпустимість посилення тиску на бізнес з боку державних органів. Президент чітко заявив, що вважатиме такі дії злочином проти закону, проти країни та проти суспільства. Раніше він підкреслював, що головною метою реформ є зниження податкового тиску на реальний сектор економіки, спрощення дозвільних процедур тощо.

Для нас меседжи Президента особливо актуальні. Оскільки на сьогодні очевидно: виконання нашого головного завдання – стабільного наповнення бюджету – старими методами неможливе.

Настав час здійснювати не просто вдосконалення чи часткову модернізацію, а докорінну зміну формату діяльності.

Ситуація ускладнюється тим, що існують серйозні макроекономічні ризики. Кризові явища на міжнародних ринках поки що не вплинули на Україні у повній мірі, але вже призвели до певного уповільнення темпів зростання економіки, на що Президент також вказував, закликаючи органи державної влади до виважених та ефективних дій з упередження негативного впливу зовнішніх ризиків на нашу країну.

Водночас потреби самої держави у коштах зростають. В рамках президентських ініціатив плануються масштабні заходи із подолання бідності, підвищення рівня життя громадян, модернізації транспортної та енергетичної інфраструктури, вирішення застарілих проблем у медицині, освіті, житлово-комунальній сфері.

Саме податкова служба відповідає за те, щоби забезпечити необхідний для цих заходів обсяг фінансових ресурсів.

Як цього досягти? Є два шляхи.

Перший – діючи традиційними методами, посилювати фіскальний тиск на економіку. Наслідки передбачити не важко, особливо в контексті панічних настроїв у єврозоні. Іноземні інвестори перенесуть свою діяльність на території з більш сприятливим режимом. Вітчизняний бізнес почне масово приховувати прибутки від оподаткування та виводити капітали через офшори.

Другий – навпаки, піти на суттєву лібералізацію податкової політики. Це стосується не тільки ставок податків, але й також легкості та швидкості проходження всіх необхідних процедур.

Свідомо зменшити тиск на платника через контрольно-перевірочні заходи. Зробити виконання податкових обов’язків необтяжливим та зручним.

Який шлях обрати?

Для мене відповідь очевидна – Державна податкова служба повинна зробити свій вагомий внесок у розвиток економіки як один з головних регуляторів бізнес-клімату. Ми повинні турботою та увагою переконати інвесторів, що Україна – надійна гавань, в якій можна врятуватися від катаклізмів у світовій економіці.

Ще у 1979 році американський економіст Артур Лаффер відкрив залежність між рівнем оподаткування та динамікою надходжень, який на його честь названо «ефектом Лаффера». Зокрема, він довів, що зниження податків за певних умов призводить до збільшення зборів, оскільки стимулює інвестування та створення робочих місць. Наше завдання – відтворити умови, в яких ця формула спрацює на користь України.

Якими є ці умови? Цілісну концепцію, яка давала б повну та чітку відповідь на це питання, ми розробили за допомогою аудиторів з визнаної у світі консалтингової компанії «ПрайсВотерхауКуперз».

І однозначно прийшли до висновку: податкова політика матиме стимулюючий вплив на економіку, якщо Державна податкова служба усвідомить своєю місією саме «адміністрування податків, надання послуг платникам» і тільки внаслідок цього – «наповнення доходної частини бюджету». Ми повинні сприймати платників як наших клієнтів, які повинні отримати високоякісний сервіс!

Зауважу, що таке формулювання місії є одним найбільш амбітних навіть порівняно з передовими країнами, на кшталт Великобританії чи Австралії. Ми ставимо великі цілі аби увійти до числа світових лідерів за якістю податкової системи.

Для успішного виконання цієї місії слід дотримуватися наступних стратегічних принципів:

- ми розуміємо потреби наших клієнтів, поважаємо та цінуємо їх;

- ми вважаємо, що більшість наших клієнтів працює чесно та довіряємо їм;

- ми прагнемо допомагати нашим клієнтам, яким це необхідно, але невблаганно переслідуємо тих, хто порушує податкове законодавство;

- ми створюємо умови для професійного зростання та розвитку наших співробітників;

- ми пишаємося роллю нашої організації у житті суспільства.

Це – ті принципи, якими має керуватися у своїй роботі кожний працівник Державної податкової служби, від Голови до пересічного інспектора! Я хочу бачити в лавах Служби своїх однодумців, для яких ці правила – особисті переконання! Хочу працювати з людьми, які дійсно пишаються своїм статусом податківця, які насправді готові працювати над собою та розвиватися.

Від реалізації нашої нової стратегії ми очікуємо підвищення інвестиційної привабливості України, зміцнення позицій нашої держави у міжнародних рейтингах, на які звертають увагу бізнесмени.

Але найголовніше – повинна відбутися внутрішня перебудова. Не просто реорганізація, зміна у свідомості кожного працівника нашої Служби. Треба змінити ставлення до роботи, до своєї відповідальності перед країною, до платників податків, які забезпечують наповнення бюджету.

Сьогодні настає третій життєво важливий етап у розвитку податкової системи України.

Перший був у 1990-му році, коли була створена Державна податкова служба. Тоді – тільки як підрозділ у складі Міністерства фінансів. Податківці вперше зіткнулися з підприємництвом та вперше розробили механізми стягнення податків з приватного бізнесу.

1996-й рік – Державна податкова адміністрація довела своє значення та ефективність та отримала статус окремого центрального органу виконавчої влади. А також отримала власний правоохоронний підрозділ – податкову міліцію.

Ці значущі трансформації об’єднує те, що вони були відповіддю на виклики часу.

В 1990-му році вирішувалося, чи буде взагалі існувати незалежна українська держава. Це співпало з системною кризою радянської системи господарювання та безсиллям старого державного апарату у боротьбі з новими реаліями та загрозами сьогодення.

В 1996-му році народилася наша національна грошова одиниця. Разом з тим молода незалежна Україна потерпала від жорстких економічних потрясінь. Приватний бізнес був криміналізований та пішов у тінь, почався вивіз капіталів за кордон. Більшість населення опинилася за межею бідності. Хтось мав положити край «дикому капіталізму» та затвердити авторитет держави як регулятора економічного життя.

І податкова служба, якою тоді керував нинішній прем’єр-міністр Микола Янович Азаров, із цим завдання впоралася. Саме тоді вперше заявлено про необхідність прийняття Податкового Кодексу та створені перші ме-ханізми протидії тіньовому сектору.

Дані за останні вісім років свідчать, що ми повністю реалізували закладений цими перетвореннями потенціал. По надходженням, які контролюють органи ДПС за цей час досягнуто майже 5-тикратного перевищення. Якщо у 2004 році до бюджетів надійшло 52,3 млрд. грн. то у 2011 – 223,6 млрд. грн.

Обсяги відшкодування ПДВ «живими» грошима зросли майже в чотири рази. У 2004-му році це було 11,9 млрд. грн., а в 2011-му – 43 млрд.

Майже в 4,5 рази скоротилась кількість планових та позапланових перевірок юридичних осіб. У 2004 році їх кількість становила 234 тис, а вже в 2011 році всього 53 тис.

При цьому всі позитивні зміни супроводжувалися вдосконаленнями структури управління, внаслідок чого ці багатократні зростання супроводжувалися зменшенням кількості персоналу податкової служби – з 62 тис. працівників до 55 тис.

Сьогодні настав час для наступного випробування. Україна має зайняти гідне місце у глобальній системі економічних відносин. Зарекомендувати себе країною, зручною для ведення бізнесу та придатною до залучення європейських інвестицій разом із європейськими стандартами побудови податкової системи. Створити рівні конкурентні умови, прозорі правила гри та підняти престиж податкової служби як неупередженого арбітра, який забезпечує дотримання цих правил всіма учасниками. Забезпечує без нав’язливості та зайвого втручання.

Цей новий етап – неминучий та невідворотній. Чіплятися за минуле – марна справа. Хтось з вас розуміє це вже зараз. Хтось усвідомить пізніше. Ті, хто прийме як даність необхідність еволюційних змін всередині нашої служби та будуватиме свою роботу виходячи з цього, буде на кілька кроків попереду інших за ефективністю, віддачею та перспективою самореалізації.

Як казав Лао Цзи, «найкращий правитель – це той, про якого народ знає тільки те, що він існує». Цьому афоризму вже більше двох з половиною тисяч років, але він набуває нового звучання, коли ми говоримо про перетворення нашого відомства з фіскального органу на сервісну службу. Мінімізація контактів з платником та, як наслідок цього, впливу «людського фактору» залишається серед наших пріоритетів. Ми проголошуємо одним з наших принципів довіру до платника. Довіра означає невтручання, відсутність надто жорсткого контролю.

Це передбачає розвиток електронних сервісів та системи дистанційного обслуговування. А також створення мережі сервісних центрів, що працюють за принципом «єдиного вікна» при кожній інспекції! Одним з ключових показників виконання стратегії буде, зокрема, зменшення витрат часу на сплату податків та подання звітності.

Технологічні рішення можуть бути різними. Зараз реалізується багато інноваційних проектів: «Горизонтальний моніторинг», Центр сертифікації ключів електронного підпису, Національний офіс обслуговування великих платників, на черзі – «Віртуальний кабінет платника податків» тощо.

Та принциповим є те, що будь-які технології та організаційні зміни має поєднувати одна ідея – ідея ставлення до платника як до рівноправного партнера у стосунках, до нашого клієнта, який має залишитися задоволеним.

Це означає увагу до платника, до його потреб. Ми починали практику зустрічей із бізнесом на місцях. На жаль, не всюди такі зустрічі стали постійними. Парадоксально, але подекуди підприємцям простіше достукатися до мене, до голови уряду, до президента, ніж до керівника своєї податкової інспекції. Хіба не нонсенс?

Усвідомте нарешті, що ваш обов’язок – чути бізнес, відкликатися на зауваження та конструктивну критику, спілкуватися. Це частина вашої роботи, якою не можна нехтувати!

Я сподіваюся, що наша місія, наші принципи та стратегічні цілі не стануть для вас абстракціями. А стануть частиною світогляду. Кожен з вас кожним вчинком впливає і на престиж Служби, і на загальний результат роботи, і на ставлення суспільства до податківців. Якщо один з сотні співробітників буде поводитися неввічливо – нас всіх вважатимуть грубіянами. Якщо один з тисячі вимагатиме хабаря – нас всіх вважатимуть хабарниками.

Ми – одна команда, в якої одна мета та один шлях до цієї мети! Репутація, яка є нашими головним капіталом та інструментом, у нас також одна на всіх!

Дякую за увагу!